Не дивись на Чорне Море

Примітка редакції. Наш читач замислився щодо контурів наступних війн. Так, ми ще цю не довоювали. Але є про що посперечатись, чи не так?

Як ми пам’ятаємо, НАТО — найпотужніший альянс в історії, а Євросоюз вийшов на стежку війни, тож офіційно вони поки просто не хочуть ескалації. А якби Росія їх зачепила, реакція була б нищівною. Так от, зараз ми майже там.

Доки всі стежать за Ормузькою протокою і Червоним морем, біля берегів Румунії і Болгарії відбувається рівно те саме, тільки організовують не близькосхідні ісламісти, а росія.

Якщо хтось забув за останніми подіями, росія ще влітку фактично зупинила наші чорноморські порти, обстрілюючи кораблі, які заходили туди. Для України це ключові експортні маршрути, особливо коли йдеться про зерно й металургійну продукцію. Тому наш бізнес знайшов часткову альтернативу, переорієнтувавшись на транзит через безпечну Румунію, котру не зачеплять, бо НАТО.

Відповідно, росіяни відреагували на наше рішення новою стратегією. Обстрілювати умовну Констанцу вони справді не наважуються, а от по кораблях б’ють, навіть біля узбережжя членів Альянсу (у морському праві це називається «виключна економічна зона»). Двічі атакували судна і в територіальних водах Болгарії.

Ну і в результаті західночорноморський регіон уже став небезпечнішим за ту саму Ормузьку протоку. Зараз на слуху «Khoryv» і «Contship Jet», потоплені 23 жовтня і 28 жовтня відповідно. Однак до цього росіяни так само знищили судна «Alfa Watan», «Royad Mammadov» та «HS Dignity», «Chelsea 3» вдалося врятувати.

Додайте сюди дві загадкові пожежі на танкерах, які теж могли бути через влучання. Румуни говорили про загалом 11 постраждалих суден станом на 23 жовтня. При цьому рф навіть не витрачає дефіцитні «Калібри» чи «Циркони». Ударів завдають реактивними «Геранями» чи безекіпажними катерами-камікадзе, тобто виходить порівняно дешево, масово, ще й оператори досвіду набираються.

Такими ударами росіяни одночасно досягають одразу трьох вигод. Зрозуміло, основна мета в них залякати судновласників, аби ті уникали вже й Румунії та Болгарії — чим не спроба добити український експорт? Або хоча б зробити його невигідним, бо судновласники підвищують тарифи за роботу в гарячих точках. Заразом москва тисне на наших південних сусідів, сподіваючись спровокувати паніку і заклики миритися з рф.

З цим, до речі, у ворога виходить як зазвичай, тобто навпаки. Бо румунський президент Нікушор Дан обіцяє не поступатися й надалі нам допомагати. Зрештою, інтерес Бухареста, аби Україна зупинила державу-терориста, лише зростатиме з кожним пошкодженим кораблем. От на Болгарію це може вплинути дещо сильніше — надто вже специфічне там ставлення до росії.

А оскільки обидві країни входять до НАТО, то це ще й промацування реакції Альянсу. Майже як рік тому, коли запускали «Шахеди» в повітряний простір Польщі. Чи став блок після цього рішучішим? Або ж навпаки — США зараз байдуже, а європейці без Вашингтона не наважаться щось робити?

Захід хоче відповісти, але нам це мало що дає

Формально, росіяни все ще не атакують НАТО, адже більшість ударів відбувається за межами територіальних вод країн, а постраждалі судна йшли під прапорами нейтральних країн. Однак загроза для всіх причетних доволі очевидна. Як у випадку з Ормузькою протокою, до речі, яка теж не територія США чи ЄС.

Ба більше, уявна лінія в морі вже не спрацювала для Болгарії, та й румуни збивали два реактивні дрони над своєю акваторією. І не факт, що вони просто летіли, а не переслідували конкретну ціль.

Тому Бухарест і Софія звернулися по допомогу до Альянсу. Болгари навіть попросили авіацію та антидронові системи. Причому Туреччина (!) також долучилася до запитів, як вам таке? Три країни почали домовлятися про спільні дії. Звісно ж, про військову відповідь не йдеться, ну але це ви самі здогадалися.

І з першого погляду НАТО реагує: до регіону перекинуть морські патрульні літаки й розвідувальні дрони, розгорнуть радари. Будуть навіть офіцери розвідки та слідчі, які вивчатимуть ушкоджені кораблі, бо потрібні верифіковані докази, аби блок офіційно звинуватив москву.

До честі румунів, очільниця їхнього МЗС Оана Цою вже заявила, що це справа рук росіян, не чекаючи цих формальностей. У Бухаресті пропонують іти далі та створювати окреме командування НАТО, яке займатиметься Чорним морем.

От тільки питання: що з цього завадить росіянам потопити ще один корабель наступного тижня? Правильно, нічого, тому поки це гарні новини, але не для нас.

Для початку, повітряні патрулі не зможуть перекрити кількасот кілометрів відкритого моря, і далеко не факт, що в них буде дозвіл на збиття підозрілих безпілотників. Альянс же цілком може вирішити, ніби це вже втручання у війну, тому літати треба лише над своїми територіальними водами.

Йдемо далі. Припустімо, радари виявлять БПЛА, а військові Альянсу попередять екіпаж кораблів — і що, зерновоз чи танкер телепортується подалі від загрози? Ну а присоромлювальних заяв від Заходу росіяни вже давно не бояться. Все через жорсткі й нищівні санкції ЄС за спробу диверсії у Лейпцигу. Що, їх не було? Так у тому ж і хитрість.

Конкретних планів того, як допомогти Україні, поки і взагалі ніхто не озвучує. Існує лише пропозиція експертів, викладена у журналі Foreign Policy: нехай країни Євросоюзу та Британія дозволять суднам йти під своїми прапорами замість умовного Сан-Марино, заразом забезпечивши їм страховку від воєнних ризиків.

Мовляв, тоді судновласники будуть спокійні, бо росіяни не наважаться стріляти, бачачи німецький чи французький триколор, а в разі чого компаніям компенсують втрати. Але поки для партнерів це надто радикальний варіант, тому підтримки він не здобув.

Туреччина допоможе, але не просто так

Усі це, звісно ж, порушує питання і про наші улюблені гарантії безпеки: у різноманітних «зливах» мирних угод партнери беруться забезпечити нам вільне судноплавство у Чорному морі, пам’ятаєте? А «Герані» у рф після війни нікуди не дінуться.

Що ж, оскільки ніхто не буде заради нас розгортати в регіоні цілу армаду з десятками патрулів і конвоями для цивільних суден, поки найреалістичніший варіант — залучати фактичну третю сторону у вигляді Туреччини. Так, ми пам’ятаємо, що вона теж у НАТО, але останнім часом трималася осторонь допомоги Україні.

Анкара для такої участі має сильні ВМС, амбіції бути регіональним лідером і давно змусила росію з собою рахуватися. Просто пригадайте, як москва мовчки спостерігала за турецькими поставками зброї для ЗСУ в минулі роки, а зробити щось не наважувалася.

Працюватиме це просто: турки оголошують умовний «Чорноморський мирний коридор» від Одеси та Миколаєва до Босфору, який тримається на авторитеті Анкари. Тому для його оборони достатньо буде символічної присутності кількох кораблів (а вже місію з розмінування візьме на себе наш флот чи партнери). До речі, необов’язково це буде після війни, бо Туреччина готова відродити «зернову угоду» навіть зараз. А далі — погані новини.

Річ у тім, що Анкара пропонує багато чого, але не поспішає користуватися своїм статусом, аби тиснути на росію. Для початку, Реджеп Таїп Ердоган бачить себе в ролі посередника, який не має ставати на чийсь бік. Просто пригадайте його примирливі заклики до України та росії і спробуйте пошукати там слово «агресор».

Так Ердоган залишається своїм для Заходу і зберігає гарні взаємини з рф. Котрі приносять туркам дешеві нафту й вугілля, візити мільйонів туристів, плюс росіяни будують атомну електростанцію у країні. Ризикувати таким точно не будуть.

Звідси мораль: Туреччина долучиться, лише якщо це вважатиметься не захистом України (на кшталт тієї ж «Коаліції охочих»), а миротворчістю, яка погоджена з росією. У 2022-му ми дотиснули рф за рахунок перемог на морі — ймовірно, і зараз на москву вплинуть удари по їхніх портах, терміналах і плавзасобах. Аби ворог теж був зацікавлений у перемир’ї (ну і відповідних пунктах майбутнього мирного плану).

Словом, знову все залежить від Сил оборони і нашої підтримки для них, а не добрих і мудрих іноземців, які якось домовляться, щоб у нас був мир. Відчуваєте закономірність?

Наступна війна — дешево і вигідно

Саме так, бо насправді у країн Північноатлантичного Альянсу підстав хвилюватися навіть більше, ніж у нас. Все просто: якщо росіяни можуть перерізати морське сполучення у Чорному морі, то така сама схема може спрацювати й у Балтійському чи Північному.

Бо якщо росія таки наважиться на війну з НАТО, це значно простіше і реалістичніше, ніж збирати угрупування з сотнями тисяч бійців і колонами бронетехніки, аби йти в умовну Естонію під «Хаймарси» та КАБи. Причому навіть кампанію терору проти України зупиняти необов’язково. Так, зараз росія виробляє загалом до 6000 реактивних і пропелерних дронів за місяць — половини від цієї кількості цілком вистачить.

Звісно, це гіпотетичний сценарій — ну але повномасштабна війна ж теж, а європейці до неї готуються. До речі, ще до початку історії з дронами і Чорним морем аналогічний «безтанковий» перебіг імовірної війни прогнозував і експерт у сфері БПЛА Олександр Карпюк, більше знаний загалу під позивним Serg Marco, якого старожили-читачі сайту точно мають пам’ятати.

Так от, можна змоделювати гірший варіант. У ньому рф, скажімо, наступного лютого після серії чергових погроз без попередження починає дронові удари по суднах, які йдуть до Клайпеди, Гданська, Гельсінкі та інших портів. Або ж навіть атакує берегові об’єкти надводними дронами.

А згадуючи підозри, що росіяни запускали розвідувальні БПЛА з кораблів тіньового флоту, неважко уявити, як вони робитимуть те саме з «Геранями» та безекіпажними катерами, бо чому ні? Тоді під загрозою опиниться навіть Гамбург, а це вже головна морська брама Німеччини.

Причому москві необов’язково топити кожен суховантаж Балтійського моря, аби влаштувати колапс. Після серії відео з палаючими суднами та портовою інфраструктурою частина компаній-операторів просто підуть із регіону. Деякі ж почнуть додавати у свої тарифи «доплату за ризик», ну і страховка здорожчає в рази — саме так усе відбувалося в нас.

В результаті вже за кілька тижнів злетять ціни на весь імпорт, і це додатковий удар по економіці країн ЄС, яка ще від іранської війни не відновилася. А вже на такому тлі росіяни ставитимуть вимоги: наприклад, у них була ідея, щоб Альянс зобов’язався вивести війська і озброєння з країн, які вступили до блоку після 1997 року. Ну і перемогу над НАТО можна записати собі в актив.

Звісно, тут уже європейці не стримуватимуть себе через страхи «ескалації», а відповідатимуть на повну — тобто залпи Taurus і Storm Shadow полетять у бік російських баз. Але наш досвід показує, що перехопити всі БПЛА неймовірно складно, та й знищувати так звані «дронопорти» теж непросто, бо ворог закопується в землю, маскується і «перестрибує» на запасні майданчики.

При цьому навіть якщо удари у відповідь вийшли ідеальними, Захід уже програв, бо: а) втратили десятки, а то й сотні мільярдів євро, треба різати бюджети, зокрема і військові; б) відчуття «зради» спонукає ще більше людей голосувати за умовну «Альтернативу для Німеччини», яка за мир за будь-яку ціну. Окреме питання — як поведуться США: воюватимуть за союзників чи запропонують домовлятися?

Очевидно, що в Берліні, Лондоні, Варшаві тощо все це розуміють не гірше за автора, але які будуть дії, аби уникнути такого сценарію — питання. А для наших дипломатів це додаткова можливість просувати меседж «краще зупинити агресора тут, ніж у вас удома». Саме цим і потрібно займатися.