Підтримка не закінчуватиметься після виписки: що передбачає нова програма відновлення для звільнених із полону

В Україні розпочали реалізацію пілотного проєкту "Допомога без перерви", на основі якого планують розробити новий державний порядок підтримки людей, звільнених із російського полону. Йдеться про комплексну медичну, психологічну та соціальну допомогу, яка не обмежуватиметься першими місяцями після повернення додому. До пілотного проєкту залучать 20 колишніх полонених та понад 30 членів їхніх родин.

Що передбачає програма та як профільне міністерство її реалізовуватиме, розповідає УНН.

Деталі

В Україні працюють над створенням системи безперервного супроводу громадян, які повернулися з російського полону. Її головна мета - забезпечити довготривалу підтримку військових і цивільних, які пережили ізоляцію, катування та інші форми жорстокого поводження. Адже за даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, станом на 23 жовтня 2026 року з російського полону повернулися 9 996 дорослих українців. Серед них 9 084 військовополонених та 912 цивільних.

Наслідки перебування в неволі можуть проявлятися не одразу. Люди, які провели в полоні декілька років, нерідко потребують тривалого психологічного відновлення, медичної реабілітації та допомоги з поверненням до повсякденного життя. Наразі державна підтримка таких українців переважно зосереджена на перших місяцях після звільнення та проведенні первинних реінтеграційних заходів. Однак цього часу не завжди достатньо, особливо для тих, хто перебував у російському полоні протягом двох-чотирьох років, а іноді й значно довше.

Саме тому представники Верховної Ради, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Міністерства соціальної політики, Мінветеранів, державного закладу "Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів "Лісова Поляна" МОЗ України та громадської організації "Ресурсний центр "Лісова Поляна" розробили пілотну модель комплексного психологічного відновлення звільнених із полону. Проєкт отримав назву "Допомога без перерви". Його результати планують використати для підготовки нового державного порядку, який дозволить забезпечувати підтримку відповідно до реальних потреб людини, а не лише протягом визначеного терміну.

Заступник міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції Руслан Приходько, розповідаючи про ініціативу, наголосив, що держава має створити комплексну систему допомоги ветеранам та їхнім родинам.

В Україні вже понад 2 млн тих, хто так чи інакше брав участь у бойових діях. Це ветерани війни, ветерани з інвалідністю, родини загиблих, родини зниклих безвісти й тих, хто перебуває чи були звільнені з полону. І навколо цих категорій з'явилася величезна кількість потреб. Держава відчуває гостру необхідність побудувати систему, здатну забезпечити ці потреби та реалізувати суть і ціль державної політики - повернути людей у цивільне життя, забезпечити їм гідне майбутнє

Як працюватиме нова модель допомоги тим, хто повернувся з полону

Проєкт реалізується за підтримки Програми "Партнерство за сильну Україну", яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Програма спрямована на посилення стійкості України в умовах російської агресії та підтримку громад у співпраці з державними органами й громадянським суспільством.

Реалізовувати нову модель допомоги тим, хто повернувся з полону, розпочали в Одеській філії Центру "Лісова Поляна". Він розрахований на дев'ять місяців і передбачає поєднання стаціонарного лікування, психотерапевтичної підтримки та подальшого супроводу після повернення додому. Допомогу організують у п'ять послідовних етапів.

Перший передбачає оцінювання фізичного та психічного стану людини, визначення її потреб і готовності до стаціонарного лікування.

На другому етапі учасники проходитимуть спеціалізоване стаціонарне лікування, орієнтоване на наслідки пережитої травми. Залежно від індивідуального стану пацієнта воно триватиме від чотирьох до шести тижнів. Допомогу надаватиме мультидисциплінарна команда фахівців.

Третій етап передбачає терапевтичне середовище, спрямоване не лише на психологічне відновлення, а й на поступове повернення людини до соціального життя. Для цього розроблена окрема програма психологічної підтримки та соціалізації.

Четвертий етап - позастаціонарний супровід. Після виписки пацієнти продовжуватимуть отримувати допомогу протягом трьох-шести місяців. Її координуватиме громадська платформа "Вільний степ" із залученням місцевих ресурсів та реабілітаційних послуг.

П'ятий напрям передбачає підтримку членів родин звільнених із полону. Вони зможуть отримувати психологічні консультації, зокрема сімейного та дитячого психолога, як дистанційно, так і під час особистих зустрічей.

Хто зможе взяти участь у пілотному проєкті

На першому етапі модель випробують на групі щонайменше з 20 українців, які повернулися з російського полону. За умовами проєкту, 75% учасників становитимуть ветерани, ще 25% - цивільні. Передбачається також, що чверть учасників становитимуть жінки, а половину - люди з інвалідністю.

Для участі у програмі визначено декілька основних критеріїв.

Зокрема, з моменту звільнення з полону має минути щонайменше дев'ять місяців. Крім того, людина повинна мати встановлений діагноз у сфері психічного здоров'я, зокрема розлад, пов'язаний зі стресом. Допускається також наявність супутніх захворювань. Учасники мають надати інформовану згоду, пройти стаціонарний курс лікування, виконувати рекомендації фахівців та погодитися на подальший психотерапевтичний супровід. Водночас допомогу отримуватимуть не лише колишні полонені. Проєкт також передбачає залучення понад 30 членів їхніх родин.

Також відомо, що понад 20 фахівців Центру пройдуть спеціалізоване навчання щодо роботи з людьми, які пережили полон. Окремо передбачено супервізійну підтримку для понад 10 психологів та шести кейс-менеджерів.

Чому звільнені з полону потребують тривалої реабілітації

Необхідність створення такої системи підтверджують дані міжнародних правозахисних організацій.

Зокрема, згідно зі звітом Управління Верховного комісара ООН з прав людини, оприлюдненим 18 вересня 2026 року, понад 95% опитаних українських військовополонених повідомили про катування або жорстоке поводження під час перебування в російському полоні. Більше половини з них також розповіли про сексуальне насильство.

Серед опитаних цивільних, які перебували в ув'язненні, про катування та жорстоке поводження повідомили 85%. У задокументованих свідченнях також згадуються випадки сексуального насильства.

Окремо УВКПЛ ООН опитало 915 звільнених військовополонених та утримуваних медичних працівників. Із них 572 особи, або 63%, надали послідовні та детальні свідчення про сексуальне насильство. Серед тих, хто повідомив про такі злочини, 75% пережили декілька форм насильства, а 27% розповіли про застосування електричного струму до геніталій. За даними ООН, загалом задокументували  1 004 випадки сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. Із них 892 випадки, або 89%, приписуються російським органам, ще 11% - українським.

Такі дані свідчать про значний масштаб психологічних і фізичних травм, із якими стикаються люди після звільнення з полону. На цьому тлі  спеціалісти наголошують, що процес відновлення може бути тривалим, а потреба у професійній допомозі іноді виникає вже після завершення первинного лікування.

Що зміниться після завершення пілотного проєкту

Результати дев'ятимісячної програми "Допомога без перерви" планують використати для формування нового державного механізму допомоги звільненим із полону.

Робота над ним передбачає три основні етапи: проведення парламентського круглого столу, реалізацію та оцінювання пілотного проєкту, а також підготовку спільної постанови Кабінету Міністрів України. Очікується, що майбутній порядок дозволить організувати комплексний супровід, який поєднуватиме медичну, психологічну та соціальну допомогу, а також підтримку родин.

При цьому важливим принципом має стати доступність послуг безпосередньо за місцем проживання звільненої людини, щоб вона могла отримувати необхідну допомогу без постійних поїздок до спеціалізованих центрів. У перспективі йдеться про перехід від обмеженого в часі курсу реабілітації до системи підтримки, тривалість якої визначатиметься індивідуальними потребами людини.