"Завершити війну за 24 години": як змінювалася риторика Дональда Трампа щодо України та Путіна

Путін і Трамп / © Associated Press

Досягнути миру в Україні за тиждень, два або три — журналісти зібрали всі ультиматуми й обіцянки, які Дональд Трампвисував Кремлю. За скільки часу він насправді завершить війну в Україні, президента США вже майже не питають. Сам Дональд Трамп замість конкретних термінів перейшов до слова «незабаром», а від погроз митами Росії — до звинувачень України у світовій паливній кризі. Війна, яку він сподівався розв’язати за 24 години та отримати Нобелівську премію миру, виявилася значно складнішою — і американському президенту довелося це визнати.

Як змінювалася риторика Білого дому — підсумувала кореспондентка ТСН Катерина Федорченко.

Скандал в Овальному кабінеті та «човникова дипломатія» Європи

На початку своєї другої каденції Трамп одну за одною проводить «прекрасні телефонні розмови» з російським диктатором Путіним і не менш «прекрасні», але безрезультатні переговори з росіянами у Саудівській Аравії.

А от з Президентом України примудряється розсваритися за якийсь місяць перебування на посаді — скандал в Овальному кабінеті увійшов в історію як перший випадок публічної сварки на найвищому рівні.

Трамп спробував тиснути на Зеленського, щоб той уклав угоду з Росією. Мовляв, інакше Штати вийдуть з переговорів. У відповідь почув, що Україна не може піти на припинення вогню або територіальні поступки без чітких і надійних гарантій безпеки.

Гасити цю суперечку довелося європейським лідерам — ті скликали саміт, де підтвердили непохитну підтримку України, та створили «коаліцію охочих», результатом якої стало суттєве розширення допомоги нашій державі. Що стосується Америки, європейцям довелося вдаватися до «човникової дипломатії» та раз за разом нагадувати Трампу, що поразка України невигідна самому Вашингтону.

Саміт на Алясці та «мирний план» із російським слідом

Протягом весни та літа 2025 року українці помічають: чи не за кожною «прекрасною» розмовою Трампа з Путіним слідує черговий масований обстріл із жертвами серед мирного населення та руйнуваннями. Американський президент починає відчувати, що Путін буквально нищить його репутацію, і про це йому каже навіть дружина.

Дональд Трамп, президент США: «Повертаюся я додому, кажу першій леді: я сьогодні говорив із Владіміром, у нас була прекрасна розмова. А вона така: „Та невже? Там ще одне місто розбомбили“».

Втім, якщо риторика Трампа і змінюється — там навіть з’являються натяки на можливі мита проти держав, що торгують з країною-агресоркою, — дії американського президента свідчать про інше.

Влітку 2025-го Вашингтон домовляється з Європою, що та купуватиме в Америки зброю (зокрема дефіцитні засоби ППО) для України. Програма під назвою P.E.A.R.L., за версією американського президента, має посилити мотивацію Путіна думати про мир. Саме так Трамп і пояснює власним виборцям, що зброя для України — це вже не марнотратство, про яке він так довго говорив раніше.

Натомість для Путіна у серпні 2025 року американський президент організовує теплий прийом на Алясці. Після цього саміту позиція Вашингтона змінюється: якщо до цих переговорів Трамп публічно заявляв, що економічна співпраця з Москвою може поновитися лише після завершення війни, то після Аляски Білий дім починає розглядати геть інший варіант — умиротворити Росію бізнес-угодами до припинення бойових дій.

Водночас президент США проводив із європейськими партнерами саміт, де заявляв: війна має бути заморожена по лінії зіткнення. Адміністрація Трампа представила свій «мирний план з 28 пунктів», написаний, як вказувала преса, росіянами. За даними агентства Bloomberg, переговорник Стівен Віткофф із цими російськими пропозиціями прийшов до Трампа, і той їх схвалив. Відтак у плані опинилися ідеї відмови України від членства в НАТО та зменшення чисельності ЗСУ.

Почалася дипломатична битва, де європейці з українцями та росіяни підвищували ставки й висували вимоги, а США продовжували тиснути на Київ і значно менше — на Москву. Зрештою, спільними дипломатичними зусиллями України та Європи найбільш неприйнятні пункти вдалося прибрати.

Війна в Ірані, нафтова криза та тиск через Starlink

28 лютого 2026 року увага американського президента зміщується з України на Близький Схід. Трамп розпочинає військову операцію проти Ірану і відкрито заявляє: Штати «не можуть дозволити собі вести дві війни одночасно». Він виснажує запаси ППО, а ще ображається на європейців через відсутність підтримки у цій воєнній операції.

Київ нагадує про себе безпековими консультаціями для американських партнерів на Близькому Сході, поширюючи отриманий під час війни з росіянами досвід. Українські удари по російських НПЗ мають підтримку американської розвідки й напочатку викликають навіть позитивні коментарі Трампа. Але триває це ненадовго: світ охоплює нафтова криза, а в американського президента наближаються вибори.

І саме тут у Трампа з’являється версія: у паливній кризі він звинувачує не власну війну з Іраном, а українські удари по російській нафтопереробці та публічно вимагає від Києва їх припинити.

Американський парламент тим часом ухвалює закон покійного сенатора Ліндсі Ґрема про «пекельні санкції», який передбачає покарання за торгівлю з Росією. Трамп цей закон підписує, але за два дні до того, як він мав набути чинності, призупиняє його дію — начебто в інтересах Сполучених Штатів.

Водночас із Росією Трамп підписує дизельну угоду та навіть обговорює можливість тристоронніх переговорів із Путіним і Сі Цзіньпінем без України та Європи (цей саміт наразі залишається під питанням). Дизельною угодою Трамп сподівався збити ціни на пальне на внутрішньому ринку, проте цей план провалився: обсяги перекривають хіба 3% щоденних американських потреб, перший танкер прибуде вже після виборів, а цінники на АЗС знову повзуть угору.

Але Трампа вже не зупинити: він продовжує вимагати від Києва зупинити удари по російських НПЗ, погрожуючи припинити надання розвідданих. Одразу після цього починаються проблеми із супутниковими системами Starlink та Starshield по всій лінії фронту. Чому так сталося — заяви з Америки лунають суперечливі:

Партнери звинувачують у збої сповіщень про балістику негоду;
Перебої в роботі мережі Starlink пояснюють технічними питаннями;
А от відповіді на запитання, хто наказав обмежити українцям використання військової мережі Starshield, яку контролює Пентагон, не можуть домогтися навіть американські сенатори. На свій запит група депутатів отримала відписку: Міноборони це не розслідуватиме, нехай звертаються до Військово-повітряних сил.

Кулуарні газові схеми та нові раунди переговорів

Поки ідея з тристороннім самітом Трампа з лідерами Китаю та Росії стихає, переговорник Віткофф анонсує продовження переговорів в Абу-Дабі. Там команди України, США та Росії мають говорити про післявоєнні домовленості щодо безпеки, деескалації, гуманітарних заходів та наступних кроків на шляху до миру. Перед цими переговорами Віткофф планує зустрітися з європейськими лідерами.

Тим часом медіа помічають, що Вашингтон не полишає ідею принадити Росію спільним бізнесом до завершення війни. За даними The Wall Street Journal, Стівен Віткофф та Джаред Кушнер запропонували обійти європейські санкції: переправляти Україною та продавати російський газ через американського посередника. США заробляли б на своїх послугах, Україна — на транзиті, а отримані Росією гроші пропонувалося класти на спеціальний рахунок, щоб Москва не могла використати їх на фінансування війни.

Переконати у привабливості такої ідеї американці намагалися й Європу. Однак там проєкт не вподобали, адже ЄС планує повністю припинити всі закупівлі російського природного газу. Зрештою, навіть у Кремлі визнали, що реалії на місцях роблять цей проєкт неможливим.