Лучше, чем заслуживаем: как ЕС оценил правосудие в Украине и почему его осторожность опасна

Європейська комісія у щорічному звіті про розширення похвалила прогрес України високою оцінкою. Показники зросли на рекордні 4,5 бала за 33 розділами. Однак якщо вчитатися в звіт, картина виглядає похмурішою.

Брюссель діагностував низку проблем української судової системи. 

Зокрема, потребу збереження участі міжнародних експертів у відборах членів низки судових органів. Також є зауваження щодо реформування системи правничої освіти.

Водночас щодо деяких питань Єврокомісія могла би бути більше вимогливою – це стосується Конституційного та Верховного судів, адвокатури, декларацій доброчесності суддів.

Адже у будь-якому разі згодом недостатній прогрес у цьому стане перешкодою у подальшому русі України до ЄС.

Тим часом Київ хоче, щоби вже на початку 2027 року Єврокомісія підготувала звіт про оцінку виконання проміжних бенчмарків з першого кластера (IBAR) – зокрема і щодо питань верховенства права.

Можливо, певна поблажливість стосовно відповідних критеріїв у нинішньому звіті Єврокомісії має на меті змотивувати Київ до належного і швидкого їх виконання. Та похвала може дати цілком протилежний ефект.

Де Брюссель має рацію і критикує 

Порівняно з минулорічним звітом, оцінку темпів судової реформи знизили з "певного прогресу" до "обмеженого прогресу". 

Європейська комісія наголошує, що десять пріоритетних реформ із "плану Качки–Кос" "залишаються здебільшого невиконаними", а уповільнення процесу ухвалення законодавчих рішень викликає занепокоєння. Там, де вдалося досягти прогресу, як-от у боротьбі з корупцією, це сталося в першу чергу завдяки тому, що антикорупційні інституції продовжували працювати, спираючись на підтримку "надзвичайно активного громадянського суспільства". 

Ці оцінки є визнанням того, як багато інституції та суспільство зробили за час повномасштабного вторгнення. Натомість текст демонструє, як мало досягли цього року українські політики.

Найчіткіше критичне повідомлення стосується міжнародних експертів – Комісія застерігає, що відмовлятись від них надто рано:

"Передчасне припинення діяльності незалежних експертів до того, як національні органи, що здійснюють призначення, будуть повністю реформовані, може поставити під загрозу судову реформу"

ЄС закликає Україну терміново продовжити участь незалежних експертів у відборі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), а також членів Вищої ради правосуддя (ВРП) – рекомендація, що звучить вперше. Міжнародники в Етичній раді, яка добирає склад ВРП, втратять свій мандат вже у листопаді 2027 року. 

Саме цього громадські організації послідовно домагаються та наполягали, зокрема, в останньому незалежному Тіньовому звіті за 2026 рік.

Звіт Єврокомісії також показав, чому голос міжнародних експертів має значення. У грудні 2025 року призначили нового голову Державної судової адміністрації (ДСА). ЄС визнав добір на це місце таким, що "не відповідав процедурі відбору на основі конкурсу, заслуг та доброчесності".

А це прямо суперечить зобов’язанням України з "Дорожньої карти верховенства права".

У звіті це не деталізовано, але під час добору делеговані міжнародними партнерами члени комісії одностайно виступили проти кандидата-переможця. Проте Вища рада правосуддя проігнорувала їх, оскільки їхні голоси мали рекомендаційний характер. Цей кандидат, Максим Пампура, фігурував у справі колишнього голови ДСА Олексія Сальнікова. 

Саме Пампура, на прохання останнього, мав "повпливати" на суддів Верховного суду, щоб ті ухвалили потрібне Сальнікову рішення. Це не завадило ВРП призначити його керівником установи, яка розпоряджається 15,5 млрд грн на рік.

Без вирішального голосу міжнародні експерти є лише фасадом для конкурсів – щоб імітувати їхню прозорість. Єврокомісія відмовилася вважати це виконанням зобов’язань. Україні варто очікувати такого самого висновку щодо будь-якої реформи ВККС, ВРП чи Верховного суду, яка збереже експертів лише формально. 

Проте саме до цього зараз і йде справа. 

Венеційська комісія застерігала щодо законопроєкту №16018, який мав повернути мандат міжнародним експертам. Комісія попередила, що урядова версія документа збереже форму, але не зміст зобов’язань України. Парламентський комітет підтримав ще слабший текст – депутатський варіант, але Верховна Рада закон ще не ухвалила. Брюсселю необхідно чітко заявити, що такий закон не відповідає критеріям Ukraine Facility, за який можуть виділити близько 130 млн євро.

Єврокомісія також справедливо наголошує, що закон і досі дозволяє суддям, щодо яких порушено дисциплінарне провадження, йти у почесну відставку з доплатами до того, як ВРП винесе рішення про їхнє звільнення. Цю лазівку необхідно усунути – законопроєкт № 15374 вже зареєстрований.

Брюссель має рацію і щодо правничої освіти. Цього разу він прямо закликає ухвалити нове законодавство, яке вирішить, зрештою, проблему нерівномірної якості правничої освіти та відокремить її від підготовки працівників правоохоронних органів. 

Йдеться насамперед про закони про правничу освіту та доступ до правничої професії. Парламентський комітет ухвалив його концепцію ще у 2025 році, "Дорожня карта верховенства права" передбачала, що його ухвалять у першому кварталі цього року. Натомість закон навіть не внесли до Верховної Ради. Комісія також прагне, щоб Єдиний державний кваліфікаційний іспит для правників поширювався на всіх випускників юридичних факультетів, але студенти навчальних закладів з "особливими умовами навчання", таких як академії органів правопорядку, зможуть і надалі не складати його до 1 вересня 2027 року.

У чому слід вимагати більше 

Конституційний суд. Комісія знову звертається з проханням заповнити наявні та майбутні вакансії, але з якихось причин цього року ми не побачили заклику "без подальших затримок" – хоча ризик лише зріс. П’ять із 18 місць залишаються вільними, а до березня 2027 року повноваження ще двох суддів закінчуються. Для кворуму потрібно 12 суддів. Унеможливити блокування призначень допомогли б резерв кандидатів, перевірених Дорадчою групою експертів, та чіткі терміни – але звіт не містить жодної з цих вимог.

Верховний суд. У документі майже слово в слово, як і минулого року, є заклик до посилення процедур призначення та перевірки доброчесності, а також до тимчасового та змістовного залучення міжнародних експертів. Та все це – без конкретної моделі та без встановлених термінів. Як саме має виглядати це "змістовне" залучення? Саме слово залишає достатньо простору для маніпуляцій та вільного тлумачення. 

Єдиним дієвим запобіжником є вирішальний голос цих експертів: комісія у складі трьох міжнародних та трьох українських експертів перевіряє доброчесність кожного кандидата, і ніхто не проходить відбір без підтримки щонайменше двох міжнародних членів. Провалення цієї перевірки виключить кандидата, хай якими сильними були б його професійні досягнення. А от підтверджена доброчесність повинна грати на його користь. 

Послідовність також має значення. Спершу потрібно закріпити нову процедуру в законодавстві, а вже потім проводити конкурс. Відбір за чинними правилами на десятиліття зацементує у Верховному суді старі проблеми.

Адвокатура. З рекомендаціями щодо неї ситуація схожа. 

У 2026 році реального прогресу не відбулося: Мін'юст у січні створив робочу групу, але законопроєкту досі немає. Україна ризикує не встигнути до дедлайну в Дорожній карті з питань верховенства права – кінця 2026 року. 

На відміну від минулого року, коли адвокатуру згадали лише мимохідь, тепер Єврокомісія чітко визначає, що саме має охоплювати реформа адвокатської професії: модернізацію системи управління, покращення доступу до послуг, підвищення стандартів кваліфікації та допуску до професії, а також посилення дисциплінарної відповідальності. Єврокомісія також попереджає, що дисциплінарні провадження Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та регіональних рад адвокатів проти адвокатів, зокрема членів ВРП і ВККС, "можуть підірвати незалежність адвокатської професії та органів суддівського врядування". 

Усе слушно. Але органи, чиї повноваження спливли ще у 2022 році, самі себе не реформують, а нові вибори без інших змін мало що дадуть. Кандидатів до органів НААУ мають перевіряти на доброчесність за участю незалежних міжнародних експертів, адвокатський іспит слід цифровізувати й уніфікувати, щоб зламати корупційні схеми. Незалежного аудиту потребують фінанси адвокатури.

Та "найгучніша тиша" Європейської комісії стосується декларацій доброчесності суддів. 

У 2025 році Брюссель виставив Україні вимогу "ухвалити законодавство, спрямоване на вдосконалення декларацій доброчесності суддів та їхні перевірки". У червні Верховна Рада ухвалила закон № 4905-IX, який робить абсолютно протилежне. 

Документ скасовував розділ, у якому судді підтверджують, що їхній спосіб життя відповідає їхнім доходам. Відповідальність повʼязали з доведенням умислу. Закон також дозволяє визнавати незавершені перевірки нечинними всього через пів року. 

Звіт Єврокомісії не визнає, що цей закон є кроком назад у реформі. У ньому лише йдеться про те, що закон "набув чинності в червні", тоді як у вересні Рада ЄС визнала закон виконаною вимогою Ukraine Facility та виділила за нього 386,3 млн євро. 

У випадку Державної судової адміністрації Брюссель визнав імітацію. Однак щодо декларацій доброчесності цього не сталося: ЄС профінансував фактично крок назад – а це лише спонукає до повторення цього трюку.

У звіті також не згадують рішення Верховного суду поновити на посаді суддів, звільнених через дисциплінарні порушення. Хоча торік у тексті відзначили рішення, які громадськість критикувала за те, що вони підривають судову реформу.

Запитання щодо методу

Є одна суперечність у звіті, на яку неможливо не звернути увагу: за даними Комісії, цього року темпи реформ уповільнилися, проте Україна отримала найбільше підвищення оцінки серед усіх держав-кандидатів на вступ. Ці оцінки – винагорода за фундамент, закладений багато років тому. Комісія обґрунтовує високі бали антикорупційного напрямку "накопичувальними покращеннями інституційної спроможності… протягом останніх років".

Ми це вже бачили. У 2024 та 2025 роках Брюссель відзначав прогрес там, де темпи були далекі від ідеалу.

Така поблажливість лише додала сміливості тим, хто в липні 2025 року намагався позбавити НАБУ та САП незалежності.

Цей напад ЄС мусив відбивати разом з українською громадськістю та тисячами протестувальників. 

Зараз, після одного з найповільніших у прогресі реформ року, Україні пропонують прискорений шлях: позитивний висновок IBAR у першій половині 2027 року та закриття кластерів протягом року.

Брюссель правильно визначив суть, але не метод. Важливо підкреслити: ми справді вдячні ЄС за бажання допомогти, але метод, який не працював два роки поспіль, навряд чи щось змінить на третій. Як Україна має намір так швидко виконати вимоги для отримання позитивного висновку IBAR, коли "план Качки–Кос" досі "в основному не виконаний"?

Толока реформ замість роз'єднання з Молдовою

Поки Київ веде дебати, Кишинів діє. Молдова готується подати заявку на отримання IBAR, а її дорожня карта передбачає закриття 25 розділів у 2027 році.

Україна своєю чергою більше не може посилатись на вето Угорщини, рух тепер залежить лише від наших власних реформ. Водночас у червні коаліція "Членство-Check" оцінила прогрес "плану Качки–Кос" у 15 балів зі 100.

Віцепрем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Всеволод Ченцов наполягає, що ніяких перегонів з Молдовою немає. Однак слід визнати, що вона випереджає Україну. І кращий спосіб не відставати – уникати рішень, які гальмують реформи та підривають довіру до них.

Втім, сам віцепрем’єр Ченцов висловлює ідеї, що несуть саме такий ризик. Зокрема, пропозицію зрівняти вплив українських і міжнародних експертів у конкурсних комісіях. Про ймовірні згубні наслідки такого кроку свідчить досвід відбору до ДСА: якщо для ухвалення рішення потрібні чотири голоси із шести, троє представників досі нереформованої Ради суддів можуть заблокувати будь-якого кандидата. 

Деякі країни ЄС готові уповільнити процес оцінки Молдови, щоб Україна могла надолужити. Але така солідарність не вічна, та й стримувати лідера відверто несправедливо. Якщо Київ не ухвалить відповідне законодавство вже зараз, розʼєднання з Молдовою неминуче.

І ще один момент. У вересні єврокомісарка з питань розширення Марта Косзакликала до "толоки реформ", яка дозволила б Україні отримати додаткові 2,9 млрд євро. При цьому потреби Києва у фінансуванні на 2027 рік досі далеко не покриті, тому кожен невиконаний показник означає втрату коштів, яких країна гостро потребує. 

Вікно можливостей відкрите – поки що

Позитивна новина у тому, що Брюссель дійсно зацікавлений у швидкому русі України. 

Але вікно можливостей не буде відкритим вічно. До того ж нереформованість вже грає на руку недоброзичливцям України.

Наприклад, наступної весни у Франції відбудуться президентські вибори, і в опитуваннях лідирує кандидатка від "Національного обʼєднання". Марін Ле Пен виступає проти членства України в ЄС, а депутати Європарламенту від її партії наводять аргументи про корупцію для гальмування процесу. У Німеччині партія "Альтернатива для Німеччини" у вересні набрала 43,8% голосів на земельних виборах у Саксонії-Ангальт і наразі лідирує в загальнонаціональних опитуваннях та однозначно претендуватиме на отримання ширшої влади в майбутньому. Німецькі ультраправі також широко використовують нереформованість України для заперечення її європейського шляху.

Тож противникам євроінтеграції України навіть не потрібно вигадувати аргументи. Їх надає кожна провалена реформа чи корупційний скандал – а російська пропаганда обов’язково їх підсилить.

Тому порядок денний – простий і зрозумілий. До кінця 2026 року Верховна Рада має повернути міжнародних експертів із правом вирішального голосу до комісій з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, розширити міжнародний мандат Етичної ради та призначити суддів Конституційного суду зі списку кандидатів, які вже пройшли перевірку. У першій половині 2027 року має відбутися реформа конкурсу на посади у Верховному суді, також потрібно позбутися лазівки з достроковим виходом на пенсію, що дозволяє уникнути дисциплінарної відповідальності. 

Брюссель поставив точний діагноз, а лікування є завданням Києва.

Автори: 

Михайло Жернаков, виконавчий директор Фундації DEJURE

Анастасія Кокалко, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE