Олег Скрипка випустив новий альбом «Номад»

Олег Скрипка випустив новий четвертий сольний альбом “Номад”.

За інформацією пресрелізу, четвертий сольний альбом «Номад» – дев’ять музичних історій, об’єднаних образом мандрівника, який вирушає у подорож крізь різні стани, експіріенси й світи.

«Номад» – це приголомшлива подорож мандрівника дев’ятьма краями, захмарними далями. Кожен трек – окремий світ, свій настрій, напрям із власною історією. Порою – пристрасть і кохання, десь – спогади, самотність і журба, а часом – і французький шарм, і легкий бешкет. А десь – ріднесенька земля, в яку зрештою ведуть усі дороги.

Подорож почнемо із «Номада» – край воїна-самітника. І тут звучить історія одвічного мандрівника, людини руху, що торує шлях, проходить крізь випробування та невідомість, не втративши істотного, – тієї внутрішньої волі і прагнення вернутися домів.

А далі ми пірнаємо у «Марево» – це горизонт ілюзій і видінь, реальність змінюється тут і стає примарною, а межі сна і дійсності змиваються украй. І мандрівник – занурений в любовні мари і оману, і рухається далі крізь світ образів, зажурливої мли.

В провінції «Жаклін» наш мандрівник натрохи зупинився, знімає обладунки і апломб. Він втомлений, але нескорений шепоче до коханої: пробач, так довго не дзвонив. Я повернувся. Можливо, я помилявся, можливо, заблукав, але тепер я – знову твій. Легкий французький, шансоново-балканський настрій пісні додав у нашу подорож геть особливої і романтичної снаги.

А тут відкрився нам безмежний край «Любов» – планета сили, таємничий простір, що здатний з’єднувати душі і часом ранить болісно й нестерпно. Любов дарує крила, що здатні відстані долати, і відчиняє брами між світами, або занурює нас у вир розчарування й розпачі, тугу і сплін.

І тут трапляється грайлива «Плакала і зітхала». Бешкетна і прекрасна, й абсолютно олдскульна пригода – спогад на вірш славетного львів’янина Юрія Винничука. Історія, що сповнена львівського гумору, романтики та особливого шарму бурхливих 80-х. Тут оживає атмосфера міста Лева, тут – вулички й кав’ярні, міський гармидер, атмосфера, і звісно, ті кобіти чарівні. На мить здається, що номад завершує свій шлях, бо знайшов кінцеву точку, де добре йому врешті решт. Але ж то ні, то лиш частина є маршруту, і треба знов рушати далі. Шукати щоб й Грааля чашу заповітну віднайти.

Бескрайнє поле «Доля», що мандрівник невзмозі перейти. Тут варто перевести дух, щоб осягнуть себе, свої маршрути, призначення, тощо. Чи ту долю ми обираєм, чи доля обирає нас? І подорож триває, а відповіді десь ховаються за дальнім обрієм.

У кордонах «Je Ne Mange Pas Six Jour» тут змінюється й мова, і темперамент оповіді. Лунає романтичний техно-біт в традиції сучасного французького електро-диско. Цей трек був створений з подачі давнього колеги із ВВ, що грав у французьких мандрах на гітарі, він має артистичний нік Feloche. Трек іронічний, бунтарський, трохи меланхолійний, це маніфест бродяги, що опинився на самому дні, але не губить гідності та внутрішньої сили. Тож ідемо далі…

І тут мандрівника зненацька зваблює «Зима», – холодна, складена із невимовних почуттів, жаги і втоми, і передчуттів найліпших змін. Вона була створена в синергії із чарівною леді, Христиною Соловій, чий кришталевий голос нам надає снаги розплавити всі льоди. Бо знаємо, що по зимі завжди і неодмінно природа квітне.

І ось нарешті – «Україна». Наш Всесвіт, макрокосм, наш дім. Те місце, до якого завжди повертаємося ми. Вертається також і наш номад після своєї довгої тривалої мандрівки. Цей трек був створений за мотивом треку Україна знаменних металістів з Харкова Євгена Гапона, лідеру гурту Nokturnal Mortum. Але якою би принадною не була дорога, і скільки би світів нам не відкрилося позаду, та є земля, яка назавжди центром є тяжіння. Тут наш номад знаходить спокій і відраду після усіх пригод.

Так дев’ять оповідей склали ми в один роман, це подорож від марень і вагань, несталих пристрастей й повернення до дому, без сумніву й вагань.

«Номад» – це дев’ять Всесвітів, це дев’ять чакр і станів сприйняття й один слухач – номад, який продовжує свій шлях. Тож слухаємо цей альбом, цей опус і впізнаєм себе, досліджуємо мікрокосм свій й макрокосм», – говорить Олег Скрипка.