Цукерки від Судоплатова: як агент НКВС втерся у довіру до найобережнішого лідера ОУН

Смертоносний пристрій замаскували під коробку шоколадних цукерок, яку жертві особисто передав агент НКВС Павло Судоплатов. Той не лише усунув найвпливовішого українського військового діяча свого часу, але й запустив ланцюг внутрішніх конфліктів, що критично послабили український визвольний рух напередодні глобального конфлікту. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Чому Москва вважала Коновальця критичною загрозою для своїх інтересів у Європі?

Щоб зрозуміти мотиви вбивства Євгена Коновальця, варто пригадати, що той не був звичайним політичним емігрантом, адже вибудував розгалужену мережу контактів, яка охоплювала Женеву, Рим, Берлін, Париж та сягала Токіо. Дослідники відзначають його здатність знаходити союзників серед урядів, вороже налаштованих до Радянського Союзу. Коновалець подорожував із литовським паспортом, підтримував зв'язки з японською військовою розвідкою та формував антикомуністичний фронт, який Кремль сприймав як пряму загрозу своєму існуванню.

Проте головна небезпека для Москви полягала навіть не у дипломатичній активності Коновальця, а й у його військовому авторитеті та стратегічному баченні. Наприкінці 1930-х років, коли у повітрі вже відчувалося наближення великої війни в Європі, Кремль панічно боявся, що за глобального збройного конфлікту ОУН під проводом Коновальця зможе сформувати регулярну українську армію за підтримки іноземних держав. Такий сценарій загрожував масштабним національним повстанням на території Радянської України, що могло б призвести до краху західних кордонів СРСР.

Євген Коновалець був чи не єдиною фігурою, здатною об'єднати різні покоління українців та перетворити емігрантський рух на реальну військову силу. А Для Йосипа Сталіна така консолідована українська сила на чолі з досвідченим військовим становила серйозну небезпеку, особливо на тлі масових репресій всередині СРСР. Відтак план із ліквідації Коновальця розробляли на найвищому рівні – щоб підібратися до лідера ОУН, радянські спецслужби придумали багаторічну та філігранну операцію, а її виконання доручили вправному агенту Павлу Судоплатову.

Судоплатов діяв під псевдонімом "Павлуша" (Павло Валюх) і видавав себе за представника міфічного антирадянського підпілля в УРСР. Коновалець, який палко мріяв поширити діяльність ОУН на Радянську Україну, був дуже зацікавлений у таких контактах. Тим часом Судоплатов не просто привозив сфабриковані звіти про "спротив" на батьківщині – він роками вибудовував образ ідеалістичного юнака, готового боротися за незалежність. Чоловіки неодноразово зустрічалися у різних країнах Європи, а агент навіть певний час супроводжував полковника у поїздках, демонструючи абсолютну відданість справі.

Найцікавіше з історії про вбивство Євгена Коновальця радянськими спецслужбами: дивіться відео uttoronto

Саме ця тривала й ретельно зрежисована гра на найзаповітніших мріях Коновальця дозволила чекісту приспати пильність одного з найобережніших політиків того часу. Також Судоплатов ретельно вивчив звички полковника, зокрема його любов до солодкого, що й стало ключовим елементом плану вбивства. І от 23 травня 1938 року у кафе "Атланта" у Роттердамі відбулася їхня остання зустріч. Судоплатов передав Коновальцю важку коробку з традиційним українським орнаментом, всередині якої нібито були шоколадні цукерки. Насправді ж там містилася вибухівка.

Пристрій мав здетонувати через пів години після того, як коробку перевернуть із вертикального положення у горизонтальне. Судоплатов швидко залишив кафе, пославшись на необхідність встигнути на корабель – і коли Коновалець вийшов на вулицю та попрямував у бік кінотеатру "Люм'єр", тримаючи подарунок горизонтально, пролунав вибух. Нідерландська поліція спочатку не могла ідентифікувати жертву, оскільки при ній знайшли документи громадянина Чехословаччини Йозефа Новака – але дуже скоро світ дізнався, яка історичної ваги постать загинула того дня.

Як вибух у Роттердамі спровокував розкол в ОУН та чому це стало перемогою Сталіна?

Ліквідація Євгена Коновальця, на жаль, стала тактичним та стратегічним успіхом радянських спецслужб. Йосип Сталін розраховував, що усунення авторитетного лідера, який умів балансувати між різними поколіннями та ідеологічними течіями, паралізує ОУН (Організацію українських націоналістів) – і цей розрахунок виявився абсолютно правильним. Смерть керівника спровокувала відкритий і незворотний конфлікт усередині руху.

Організація розділилася на два ворожі табори – консервативне крило під проводом Андрія Мельника, ОУН(м), яке складалося переважно з ветеранів та емігрантів, і радикальне крило на чолі зі Степаном Бандерою, ОУН(б), що спиралося на молодь, загартовану у підпільній боротьбі на території Польщі. Цей розкол став величезною перемогою для Москви. Замість єдиного фронту український рух був критично ослаблений внутрішнім протистоянням, що максимально ускладнило його позиції на міжнародній арені під час Другої світової війни.

Водночас історія вкотре довела, що усунення поміркованого лідера часто має важкі "побічні ефекти" для самих організаторів. Хоча розкол зіграв на руку Кремлю, радикалізація бандерівського крила згодом призвела до створення повстанської армії, яка чинила збройний опір радянській владі впродовж наступного десятиліття. Іншими словами, коробка цукерок, вручена у нідерландському місті, виконала своє головне завдання – розколола та послабила український опір, проте водночас запустила складні історичні процеси, наслідки яких відчутні й у наші дні.