22 роки на орбіті: історія телескопа Swift, що згорів над Суматрою

Історія Swift, офіційна назва якого Swift Gamma-Ray Burst Explorer, почалася в листопаді 2004 року. Він був першою багатохвильовою обсерваторією, спеціально створеною для вивчення гамма-спалахів — найпотужніших вибухів у Всесвіті. Головний дослідник місії, С. Бредлі Сенко, пояснював, що телескоп міг дуже швидко змінювати напрямок спостереження, виявляючи спалахи, визначаючи їхні координати, передаючи дані іншим обсерваторіям, а потім самостійно фіксуючи післясвітіння вибуху до його згасання, зазвичай за хвилину.

З часом завдання обсерваторії значно розширилися. Swift досліджував далекі наднові, чорні діри, які поглинають матерію, а також астероїди та комети в нашій Сонячній системі. У 2018 році телескоп був перейменований на Neil Gehrels Swift Observatory на честь Ніла Герелса, першого головного дослідника місії, який помер роком раніше. За час роботи Swift спостерігав понад 2000 гамма-спалахів та 1400 наднових. Останнє наукове спостереження він провів 20 жовтня 2026 року.

Проблема полягала в тому, що Swift не мав власних двигунів для корекції орбіти, і атмосферний опір поступово сповільнював його рух. У вересні 2025 року NASA уклало контракт на 30 мільйонів доларів з американською компанією Katalyst Space, яка мала розробити та запустити роботизований апарат для підняття Swift на вищу орбіту. Компанія діяла оперативно, і 3 липня 2026 року запустила апарат LINK розміром з холодильник, оснащений трьома роботизованими маніпуляторами, з планами зустрічі зі Swift у серпні.

Однак операція зірвалася через проблеми з руховою установкою LINK та реакційними колесами, що відповідали за орієнтацію апарата. 25 вересня сам LINK неконтрольовано повернувся в атмосферу Землі. За даними супутникового відстеження, наданими аналітиком Джонатаном Макдавеллом із посиланням на інформацію Космічних сил США, Swift увійшов в атмосферу о 7:39 ранку за східним часом США (12:39 UTC) 4 листопада, падаючи над північною частиною острова Суматра. Маріо Більяні також повідомив про це у November 4, 2026.

Перед поверненням обсерваторії NASA оцінювало, що більша частина апарата масою близько 1450 кг згорить під час проходження крізь атмосферу. Імовірність того, що уламки, які могли вціліти, завдадуть комусь шкоди на Землі, оцінювали лише як 1 до 2100. Space.com повідомляло, що більша частина обсерваторії згоріла в атмосфері, хоча деякі відео, що, ймовірно, зафіксували цей момент, потребують незалежної перевірки.

Обсерваторія, яку спочатку планували експлуатувати лише два роки, пропрацювала понад 22 роки, значно перевершивши початкові очікування. Її спостереження також допомогли продемонструвати важливість швидкого реагування на космічні події для сучасної астрофізики. Навіть попри невдачу, проєкт порятунку дав змогу випробувати технології обслуговування супутників та перевірити можливості виконання надзвичайно стислих графіків.

Неконтрольоване повернення супутників ставатиме частішим. За оцінками звіту за 2025 рік, у середньому щодня на Землю повертаються щонайменше три великі космічні об’єкти — відпрацьовані ступені ракет або непрацюючі супутники. У найближчі роки кількість таких випадків може зростати через розширення супутникових угруповань на навколоземній орбіті.

Спроба порятунку Swift, хоч і ризикована, була потенційно дуже цінною. Вона дозволила відпрацювати підходи до продовження роботи апаратів на низькій навколоземній орбіті. Цей досвід може бути корисним для майбутніх місій, таких як можливе підвищення орбіти телескопа "Габбл", який також поступово втрачає висоту.

"Назва Swift не є абревіатурою. Вона відображає головну особливість апарата — здатність дуже швидко змінювати напрямок спостереження", — пояснював головний дослідник місії С. Бредлі Сенко з Центру космічних польотів NASA імені Годдарда.

У NASA назвали спробу порятунку ризикованою, але потенційно дуже цінною, підкреслюючи, що вона дала змогу випробувати технології обслуговування супутників.

Історія Swift є яскравим прикладом неймовірної продуктивності та винахідливості людства у дослідженні космосу, навіть якщо не всі рятувальні місії завершуються успіхом. Вона залишила після себе величезний масив спостережень за найенергійнішими явищами у Всесвіті, продовжуючи надихати вчених на нові відкриття та інновації у космічних подорожах.