Михеіл Саакашвілі

Саакашвілі Михайло Миколайович: колишній президент Грузії та ексгубернатор Одеської області

Саакашвілі Михайло Миколайович – президент Грузії з 2004 по 2013 рік. Після президентства був звинувачений у кількох злочинах. Після Євромайдану обійняв посаду губернатора Одеської області. Український етап кар'єри Михайла відзначився скандалами із владою. У 2019 році знову опинився в Україні. Через два роки повернувся на батьківщину, де його заарештували.

1. Біографія
2. Сім’я
3. Освіта
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація
7. Посилання

Біографія

Михайло (Михеіл) Миколайович (Ніколозович) Саакашвілі народився 21 грудня 1967 року в Тбілісі. 

Сім'я

Дід Михайла був засновником та ректором медичного університету. Батько політика Ніколоз Саакашвілі теж був пов'язаний із медициною. Він пішов із сім'ї ще в ранньому дитинстві Михайла.

Мама політика — Гіулі Аласанія (1946 р.н.), професор історії, тюрколог. Після того як Ніколоз залишив її, Гіулі вдруге вийшла заміж. Вітчимом Михайла став учений-фізіолог Зураб Кометіані (1934-2012). Дядя політика Темур Аласанія — дипломат, полковник КДБ СРСР, працював в ООН.

У дитинстві маленький Міхо відвідував музичну школу, займався плаванням і баскетболом, вивчав іноземні мови.

Саакашвілі одружений з уродженкою Нідерландів Сандрою Рулофс. З нею Михайло познайомився у 1993 році у Міжнародному інституті прав людини, розташованому у французькому місті Страсбург. Тут Сандра читала лекції з курсу «Права людини». У шлюбі з Рулофс у експрезидента Грузії народилося двоє дітей: Едуард (1995) та Ніколоз (2005).

У 2021 році з'явилася інформація, що Михайло розлучився з Сандрою та одружився на українці Єлизаветі Ясько (1990 р.н.). Вона є народним депутатом ІХ скликання Верховної Ради, фракція «Слуга народу».

Освіта

У 1984 році Михайло закінчив 51-у тбіліську школу. Потім був призваний до лав радянської армії. Служив у прикордонних військах у закарпатському містечку Чоп.

У 1992 році Саакашвілі отримав диплом юриста-міжнародника в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка у Києві. Тут він навчався із майбутнім президентом України Петром Порошенком.

Через рік Саакашвілі виграв грант на навчання у Міжнародному інституті прав людини у Страсбурзі (Франція). У 1994 році він отримав стипендію від Держдепартаменту США і відправляється отримувати ступінь магістра в Колумбійський університет у Нью-Йорку. Крім того, політик навчався і стажувався в ВНЗ Вашингтона, Флоренції і Гааги. Володіє шістьма іноземними мовами.

Кар'єра

На початку своєї трудової діяльності Саакашвілі був юристом Держкомітету у справах захисту прав людини у Грузії, потім працював в Інституті прав людини у столиці Норвегії. Пізніше Михайло був співробітником юридичної фірми у Нью-Йорку.

У 1995 році він отримав запрошення від свого товариша Зураба Жванія повернутися до Грузії та спробувати себе у політиці. Того ж року Михайло стає депутатом парламенту у складі партії "Союз громадян Грузії".

Ця політсила активно підтримувала тодішнього президента Едуарда Шеварднадзе. Через чотири роки Саакашвілі було переобрано до парламенту. Михайло представляв Грузію у ПАРЄ. З жовтня 2000 до вересня 2001 року він обіймав посаду міністра юстиції.

Незважаючи на те, що на початку своєї політичної кар'єри Саакашвілі був прихильником Шеварднадзе, у вересні 2001 року він звинуватив чинного президента і наближених до нього чиновників в корупції і демонстративно подав у відставку з міністерської посади. 

У тому ж 2001 році Михайло втретє став депутатом парламенту, а потім був обраний головою Тбіліського сакребуло (представницькі збори). На цій посаді він залишався наступні півтора роки.

На початку листопада 2003 року опозиційні блоки на чолі з Михайлом Саакашвілі відмовилися визнати результат парламентських виборів, а через кілька днів з трояндами в руках захопили будівлю парламенту. Внаслідок перемоги "революції троянд" Едуард Шеварднадзе залишив крісло глави держави.

Саакашвілі був висунутий на пост президента. На початку 2004 року він переміг на виборах та став новим головою Грузії. За нього свій голос віддали 96,27% виборців.

На посаді президента Саакашвілі відзначився значною кількістю реформ та боротьбою з корупцією. Він організував нову поліцейську систему, був ініціатором так званого "економічного дива" Грузії.

Через три роки у країні пройшли виступи опозиції. Саакашвілі, який і сам прийшов до влади після подібних протестів, наказав розігнати протестувальників. Це лише посилило протести.

Зрештою, протестний рух змусив Михайла піти у відставку та призначити перевибори. Саакашвілі також балотувався і знову зумів перемогти. Однак цього разу його підтримало 53,47% грузинів.

У зовнішній політиці президент дотримувався прозахідного курсу, що спричинило погіршення відносин із Росією. На референдумі на початку 2008 року 77% виборців проголосували за вступ Грузії до НАТО. У серпні того ж року внутрішній конфлікт у невизнаних республіках Південній Осетії та Абхазії спричинив напад російських військ на Грузію.

У 2012 році партія Саакашвілі "Єдиний національний рух" програла парламентські вибори. У парламенті більше половини місць отримав опозиційний блок "Грузинська мрія – Демократична Грузія".

Причинами поразки президентської партії відомий грузинський державний діяч Каха Бендукідзе назвав скандал навколо тортур у грузинських в'язницях.

Опоненти Саакашвілі заговорили про необхідність поновлення розслідування вбивства близького друга Саакашвілі та прем'єр-міністра Зураба Жванію. За деякими даними, президент Грузії міг бути причетним до його загибелі.

Наступного року незадовго до закінчення президентського терміну Михайло залишив батьківщину та перебрався до бельгійської столиці. Наприкінці 2013 року він переїхав за океан, де почав читати лекції про європейську державність в одному з вишів США.

У 2013 році перебрався до України та взяв участь у подіях Євромайдану. Пізніше ексглава Грузії став радником свого університетського знайомого Петра Порошенка, котрий навесні наступного року переміг на президентських виборах.

Після Євромайдану Михайлу запропонували місце першого віцепрем’єр-міністра в уряді Яценюка. Однак Саакашвілі відхилив пропозицію через те, що не хотів відмовлятися від грузинського громадянства заради українського.

У лютому 2015 року Саакашвілі очолив Дорадчу міжнародну раду реформ. Був у складі української делегації, яка вирушила до США на переговори з Конгресом щодо надання Україні оборонної зброї.

У травні 2015 року Михайло все ж таки поміняв грузинський паспорт на український. Порошенко призначив Саакашвілі губернатором Одеської області. Новий голова облдержадміністрації пообіцяв перетворити Одесу на столицю Причорномор'я та енергійно взявся за реформи.

Він звільнив понад двадцять голів райдержадміністрацій та кількох заступників губернатора, взявся ремонтувати трасу «Одеса-Рені», боротися з корупцією, ліквідував незаконні приватні пляжі. Неоднозначно суспільство сприйняло деякі його призначення. Так своєю заступницею він зробив 26-річну Юлію Марушевську.

Незабаром Саакашвілі почав конфліктувати практично з усією правлячою верхівкою України. Так, Порошенка він звинуватив у підтримці корумпованих чиновників. У підсумку, пробувши на чолі Одеської області трохи більше року, Михайло у листопаді 2016 року пішов у відставку.

Причинами такого рішення він назвав закриття Центру адмінпослуг, саботаж Києва при призначенні голів РДА та підтримку «кланів, родом із 90-х». Порошенка він порівняв із Януковичем. 

У відповідь грузинського реформатора звинуватили у популізмі. За невеликий термін на чолі області Михайло встиг виконати 14 із 34 своїх обіцянок. Ще шість були у процесі реалізації.

Після відставки Саакашвілі перейшов в опозицію і заявив, що створить власну політичну партію. У лютому 2017 року Мін'юст зареєстрував його політпроєкт «Рух нових сил».

Полум'яний грузинський революціонер збирав пікети та мітинги, вимагав відставки уряду, імпічменту президента. Влада ж звинуватила його в роботі на Кремль.

Крім того, Генпрокурор Луценко заявив, що має докази співпраці Саакашвілі з олігархом-втікачем Сергієм Курченком. Начебто бізнесмен передав експрезиденту пів мільйона доларів на організацію антипорошенківських мітингів.

У грудні 2017 року за «фінансування повстання та повалення незаконним способом чинної влади в Україні» Саакашвілі було затримано українськими правоохоронцями. Але незабаром відпущено на волю під особисте зобов'язання деяких народних депутатів.

Зрештою, знайшовши незначний привід, Саакашвілі позбавили українського громадянства. На той момент Михайло був за кордоном. За кілька місяців Саакашвілі за допомогою своїх прихильників із силою прорвався через польсько-український кордон. Проте на початку 2018 року його депортували до Польщі.

Тут він отримав дозвіл на проживання в Євросоюзі та працевлаштувався на батьківщині своєї дружини. В Україну Михайло приїхав через півтора року, у травні 2019 року. Новий президент Зеленський повернув йому український паспорт, і Саакашвілі очолив на парламентських виборах список партії «Рух правих сил».

До Верховної Ради Михайло вів ексзаступника генпрокурора Давида Сакварелідзе, шахістку Наталю Жукову, журналіста Олеся Донія та інших. Проте на виборах партія Саакашвілі набрала лише 0,46% та посіла одинадцяте місце.

Ще у квітні 2019 року Зеленський запропонував Саакашвілі місце віцепрем'єра з питань реформ. Однак Тбілісі пригрозив Києву розривом дипломатичних відносин у разі призначення експрезидента Грузії на будь-яку посаду в Україні. Проте за місяць Михайло очолив виконком Нацради реформ. Уряд Грузії через це відкликав свого посла в Україні.

Наприкінці жовтня 2020 року після парламентських виборів у Грузії Михайло відмовився від посади прем'єр-міністра, заявивши, що цей пост йому не цікавий.

У вересні 2021 року напередодні муніципальних виборів Саакашвілі заявив, що має намір повернутися на батьківщину. За кілька днів грузинські правоохоронці затримали експрезидента у Тбілісі. Щодо Михайла відкрили кримінальну справу за фактом незаконного перетину кордону.

Арешт колишнього глави держави спровокував багатотисячні мітинги у Грузії. Протестувальники вимагали визволення Михайла. З тим самим звернувся до грузинської влади офіційний Київ, оскільки Саакашвілі все ще залишається громадянином України.

В ув'язненні він оголосив себе політв'язнем і відмовився їсти. У листопаді 2021 року, через п'ятдесят днів після початку голодування, його доставили в критичному стані в реанімацію. Після цього Саакашвілі погодився приймати їжу. Незабаром із тюремної лікарні його перевели до військового шпиталю.

Наприкінці грудня 2021 року відбудеться суд над Михайлом у справі про розгін опозиційного мітингу у листопаді 2007 року. За словами політика, Володимир Путін намагається фізично ліквідувати його руками голови грузинського уряду Бідзини Іванішвілі. Також він повідомив, що після затримання його катували.

Компромат

Кримінальне переслідування на батьківщині

Політична кар'єра Михайла Саакашвілі із приходом до влади опонентів у Грузії у 2013 році фактично закінчилася. Проти Саакашвілі правоохоронні органи Грузії відкрили низку кримінальних проваджень.

Серед них, звинувачення у зловживанні службовим становищем, організації нападу на ексдепутата Валерія Гелашвілі, розгоні мітингу опозиції 7 листопада 2007 року, привласненні телекомпанії «Імеді», розтраті бюджетних коштів.

За деякими з яких грузинська Феміда вже засудила політика на кілька років ув'язнення. Проте екстрадувати Михайла, коли він перебував в Україні грузинській владі, не вдалося, а Інтерпол відмовився оголошувати його в міжнародний розшук.

Інцидент із краваткою

У серпні 2008 року в Мережі з'явилося відео, на якому грузинський президент на тлі державного прапора та прапора Європи розмовляє телефоном та жує свою краватку. Ролик миттєво отримав популярність і став приводом для жартів та різноманітних мемів.

Згодом стало відомо, що відео було знято під час інтерв'ю Саакашвілі телекомпанією BBC. Якоїсь миті у президента задзвонив телефон і він перервав інтерв'ю. Проте журналісти не вимкнули камери та зафільмували курйозний інцидент.

Пізніше сам Саакашвілі з гумором згадував той епізод. В інших бесідах з представниками преси він зазначав, що «…коли людина залишається наодинці із собою, особливо в такій ситуації, як ви сказали, вона може будь-що зробити».

Кліп «Барига»

Під час українського етапу кар'єри Саакашвілі нерідко обговорюючи своїх опонентів, вживав слово «барига». Восени 2017 року на YouTube з'явився цілий ролик, в якому автори замінили весь текст популярної пісні на це слово. Коментуючи ролик сам Михайло заявив, що йому слово «барига» не подобається. Проте поки в Україні така влада, то й пісні такі.

Декларація

Востаннє Михайло Саакашвілі подавав електронну декларацію у червні 2019 року.

Ексгубернатор на той момент володів двома ділянками землі (6820 та 500 кв.м.) та житловим будинком (97 кв.м.) у Грузії. У Сандри Рулофс було дві квартири: у Грузії (280 кв.м.) та Нідерландах (102 кв.м.), а також нідерландський житловий будинок (75 кв.м.). З цінного рухомого майна Михайло задекларував швейцарський годинник Rolex Deepsea.

За 2018 рік у якості гонорарів політик заробив 330 тисяч гривень. Готівкою Михайло мав 28 тисяч доларів, його дружина — 32 тисячі доларів, а молодший син — 45 тисяч.

Посилання

Facebook

Twitter

Telegram