Олексій Гончаренко

Гончаренко Олексій Олексійович: нардеп VIII-IX скликань Верховної Ради

Гончаренко Олексій Олексійович — колишній член Партії регіонів, який виступав з проросійською позицією, а після Євромайдану кардинально змінивший політорієнтацію, ставши прихильником Петра Порошенка. Нерідко відзначається скандальними перфомансами.

Біографія
Освіта
Сім`я
Кар`єра
Скандали
Декларація
Посилання

Біографія

Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в місті Одеса.

Освіта

Олексій за освітою — лікар-педіатр. У 2002 році він закінчив медичний університет у рідній Одесі. Другу, економічну освіту Гончаренко отримав в Москві. У 2005 році він закінчив тут Академію народного господарства при Уряді Російської Федерації.

Сім'я

Батько нардепа — Олексій Костусєв. З 2010 по 2013 рік обіймав посаду одеського міського голови. До цього очолював Антимонопольний комітет. Був членом Партії регіонів.

Мати — Марина Гончаренко. Деякий час була співробітницею одеського порту, а також музею при одеському порту, потім працювала в навчальних закладах міста Одеса. Батьки Олексія розлучилися, коли йому було три роки. Політик взяв прізвище матері. За його словами, з батьком він не спілкувався з 2009 року.

Олексій Гончаренко одружений. З дружиною Ольгою він познайомився ще в медуніверситеті. Вона займається підприємницькою діяльністю (основний вид діяльності — обробка даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність). У цьому шлюбі народилося двоє дітей: сини Олексій та Кирило.

Кар'єра

Уже в 1994 році Олексій пішов працювати. В одному з дитячих садків майбутній парламентарій викладав англійську мову. А ось за своєю першою спеціальністю Гончаренко практично не працював. Лише в студентські роки він був лікарем швидкої допомоги.

У 2001 році Олексій зайнявся політикою. Того року він очолив обласне молодіжне крило Партії зелених. Наступного року Гончаренко безуспішно балотувався до міської ради. Але зате став помічником депутата.

У 2005 році Олексій був призначений головою одеського партосередку партії «Союз». У тому ж році ця політсила влилася в Партію регіонів. Уже через рік Гончаренко з другої спроби обрався до міської ради.

Олексій — засновник і глава громадської організації «Якість життя».

У 2010 році він був обраний депутатом від Партії регіонів до обласної ради. Тоді ж його призначили заступником голови глави облради. У 2010 році Олексій збирався балотуватися і на посаду мера Одеси від «регіоналів». Однак пізніше зняв свою кандидатуру. Вибори тоді виграв Олексій Костусєв — батько Гончаренко.

У 2012 році він пробував стати народним депутатом. На парламентських виборах Олексій йшов від ПР по 133-му мажоритарному округу (Київський район Одеси). Однак, набравши 20,46% (або 17 189) голосів, посів лише друге місце, поступившись самовисуванцю Ігорю Маркову (26,6% або 22 349).

Під час Євромайдану Олексій змінив політичну орієнтацію і вийшов з Партії регіонів. Також він покинув посаду заступника голови облради. Перед незаконним референдумом в Криму, Гончаренко разом з Петром Порошенко відвідав півострів із закликами проти анексії.

На президентських виборах 2014 року він став довіреною особою Порошенко і керував його передвиборним штабом в Одеській області. У серпні того ж року Олексія обрали головою обласної ради. Однак на цій посаді він провів лише кілька місяців. На позачергових парламентських виборах він під 40-м номером у списку Блоку Петра Порошенка обраний народним депутатом.

У VIII скликанні Верховної Ради Гончаренко став заступником фракції БПП і секретарем комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Крім того, Олексій був включений до складу української делегації на засіданнях Парламентської асамблеї Ради Європи.

Гончаренко був співголовою групи з міжпарламентських зв'язків з Францією і членом груп з міжпарламентських зв'язків з Кубою, Великобританією, США, Китаєм, Ізраїлем і Данією.

За час каденції VIII скликання Верховної Ради він зробив 51 депутатський запит, взяв участь у створенні 614 законопроєктів і 79 раз виступив в парламенті.

У 2019 році Гончаренко вдруге став парламентарієм. На цей раз він переміг на 137-му мажоритарному окрузі (територія Балтської міської об'єднаної територіальної громади, місто Подольск, Балтський, Кодимський, Окнянский, Подільський, Савранський райони Одеської області).

За Олексія проголосувало 29,55% або 20 425 виборців. Він випередив кандидата від партії «Слуга народу» Олександра Муконіна (24,45% або 16 903 голосів).

У IX скликанні Верховної Ради Гончаренко став членом фракції «Європейська солідарність» і бюджетного комітету. Олексій також член постійної делегації в ПАРЄ. Він входить в групи з міжпарламентських зв'язків з Японією, Канадою, Китаєм, Францією і Великобританією.

У жовтні 2019 року Олексій став ініціатором і керівником парламентського міжфракційного об'єднання «Кубань». За словами нардепа, завдання об'єднання — розробка політики щодо повернення в культурне і соціальне поле українських етнічних територій та етнічних українців.

Під час місцевих виборів 2020 року Гончаренко займався виборчою кампанією «Європейської солідарності» в Одеській області.

Олексій веде передачу «Гончаренко рулить», яка з березня 2020 року виходить на YouTube «5 каналу». Парламентарій займає посаду президента громадської організації «За якість життя в Україні» і є членом правління громадської організації «Ві.мова».

Скандали

Олексія часто критикують за те, що він під час Євромайдану з Партії регіонів перейшов в протилежний політичний табір. Свою політичну кар'єру, як відзначають багато ЗМІ, Гончаренко починав як затятий прихильник російської мови, виступаючи за надання їй статусу державної.

Він був противником дубляжу іноземних фільмів українською мовою, носив георгіївську стрічку і агітував за Віктора Януковича.

Після того як стало ясно, що дні правління Януковича полічені Гончаренко на 180 градусів змінює свою політичну орієнтацію і тепер відстоює інтереси української мови.

Після подій 2 травня 2014 року в Одесі політик заявив, що «ми знесли табір сепаратистів». Через ці слова Олексія його колишні політичні соратники звинуватили в організації вбивств в Будинку профспілок.

У відповідь Гончаренко подав до суду за наклеп на одного з лідерів «Опозиційного блоку» в Одесі Миколи Скорика. Сам Олексій події 2 травня назвав «трагічною сторінкою в історії Одеси».

У березні 2015 року в російській столиці місцева поліція розігнала траурний марш в пам'ять про вбитого Бориса Нємцова. Серед затриманих опинився і український політик — Олексій Гончаренко.

За його словами, його затримали за те, що він був у футболці із зображенням Нємцова і написом «Герої не вмирають». Пресслужба Слідчого комітету повідомила, що нардеп був затриманий за непокору вимогам співробітників поліції.

За деякими даними проти Гончаренко могли порушити кримінальну справу в зв'язку з подіями в Одесі 2 травня 2014 року. Однак на наступний день після затримання Олексія випустили зі слідчого ізолятора і він повернувся в Україну.

Влітку 2016 року проти Гончаренко порушили справу вже на батьківщині. Політик став фігурантом кримінальної справи після депутатського запиту до Генеральної прокуратури свого колеги по парламенту та представника фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука.

Гончаренко запідозрили в сепаратизмі. Нібито він просував ідеї "русского мира" в Одесі, спілкувався з співробітниками ФСБ і працював проти України. Сам нардеп ці звинувачення назвав «маячнею».

Олексій неодноразово відзначався скандальними перфомансами. Так, він намалював фарбою слово «Nein» на фрагменті Берлінської стіни, який зберігається перед будівлею німецького посольства в Україні. Це було зроблено в знак протесту на слова глави німецької дипмісії в Україні Ернста Райхеля про те, що він не бачить проблеми проведення виборів в зоні АТО в умовах російської окупації.

Восени 2016 року Олексій з'явився в залі засідання ПАРЄ в футболці з написом «Путін = Гітлер» і в своєму виступі порівняв політику російського президента з німецьким фюрером.

Через два роки український політик під час виступу в ПАРЄ надів зелені рукавички. Таким чином Гончаренко протестував проти повернення російської делегації на засіданні в Раді Європи.

Під час участі в політичних ток-шоу Гончаренко часто на підвищених тонах спілкується з іншими політиками, а в квітні 2019 року він ледь не побився з колишнім міністром транспорту Євгеном Червоненком. Конфлікт між ними спалахнув після того, коли політики почали згадувати, хто з них і кого підтримував в минулому.

Ще в 2011 році тоді ще заступник голови облради Гончаренко не зміг потрапити на засідання виконкому Одеської міськради. Мер Одеси і батько Олексія — Олексій Костусєв розпорядився не пускати сина та переніс засідання на інший час.

Декларація

У березні 2021 року Олексій Гончаренко опублікував електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

У нардепа є дві квартири в Одесі (141,2 кв.м.) та Києві (47,3 кв.м.). Столичною нерухомістю він обзавівся влітку 2020 року. Квартира обійшлася Олексію в два мільйони гривень. Гончаренко вказав в декларації ще дві одеські квартири: однією (75,5 кв.м.) користується на правах спільної власності, а другою (34,5 кв.м.) — на праві реєстрації.

Дружині політика в Одесі належить квартира (61,5 кв.м) і горище (69 кв.м.). У Миколаєві Ольга Гончаренко у спільній власності володіє ще однією квартирою (54,5 кв.м.). Цінного рухомого майна, в тому числі автомобіля, у Олексія та Ольги немає.

Зарплата народного обранця принесла Гончаренко 445,8 тисячі гривень. У якості банківських відсотків він отримав 28,7 тисячі. Дохід Ольги від зайняття підприємницькою діяльністю склав 4,6 мільйона гривень.

У банках Олексій зберігає 115 євро, 42 тисяч доларів і 26 тисяч гривень, у Ольги на рахунках є 46,5 тисячі гривень. Готівковими коштами політик задекларував 45 тисяч доларів і 25 тисяч євро, у його дружини — 490 тисяч доларів і 600 тисяч гривень.