Шарль Мішель

Мішель Шарль: голова Європейської ради та колишній Прем'єр-міністр Бельгії

Мішель Шарль — політик у другому поколінні, наймолодший в історії Бельгії міністр і глава уряду, з 2019 року займає пост Президента Євроради

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Компромат
Декларація

Біографія

Шарль Мішель народився 21 грудня 1975 року в місті Намюр, Бельгія.

Освіта

Шарль — юрист за освітою. Право він вивчав як на батьківщині в Université libre de Bruxelle, так і за кордоном — в University of Amsterdam.

Сім’я

Шарль — політик другого покоління. Його батько Луї в кінці 1990-х — початку 2000-х років очолював бельгійський МЗС, пізніше був єврокомісаром. Займався питаннями розвитку та гуманітарної допомоги.

Мішель одружений на Амелі Дербодренгієн. Вона — співробітниця Міністерства закордонних справ Бельгії. Їх весілля повинно було відбутися влітку 2020 року. Але через епідемію коронавірусу вони перенесли свято.

Шарль і Амелі таємно розписалася влітку 2021 року. У подружжя дві доньки. Також у Мішеля є позашлюбний син від попередніх стосунків з чиновницею адміністрації провінції Валлонський Брабант Аннік Ноель.

Кар'єра

Батько Шарля, Луї Мішель рано долучив сина до політики. Вже в шістнадцять років він приєднався до організації молодих реформаторів-лібералів містечка Жодуані, де Мішель-старший був тоді мером. Через два роки молодий чоловік став радником провінції Валлонський Брабант.

У 1999 році, у віці всього 23 років, Шарль успішно балотувався в нижню палату парламенту Бельгії — Палату представників. Потім він ще кілька разів переобирався. Через два роки у Мішеля нова посада — глава МВС регіону Валлонія. Він став наймолодшим в історії країни Міністром.

У віці тридцяти одного року Шарль виграв ще одні вибори — мера містечка Вавр. На посаді міського голови він залишався протягом дванадцяти років (до 2018 року). Паралельно з цією посадою Мішель також очолював федеральне Міністерство співробітництва з метою розвитку (2007-2011 рр.).

У лютому 2011 року Шарль став біля керма політичного об'єднання ліберальної орієнтації Mouvement Réformateur. Восени 2014 року після федеральних виборів Мішель був обраний головою Кабінету Міністрів, який сформувала правоцентристська коаліція бельгійського парламенту.

У 38 років Шарль став наймолодшим Прем'єр-міністром в історії Бельгії. Він також є першим франкомовним лібералом, який взяв на себе керівництво виконавчою владою в Королівстві за майже вісімдесят років.

Наприкінці 2018 року в Бельгії розгорілася політична криза через Глобальний договір про міграцію. Партнери Мішеля по коаліції спочатку були за його підписання, але потім змінили свою думку. Шарль намагався сформувати уряд меншості. Але в підсумку вирішив піти у відставку. До федеральних виборів 2019 року Шарль залишався виконуючим обов'язки голови уряду.

Але довго без роботи Шарль не залишився. Влітку того ж року на саміті країн-членів Європейського Союзу бельгієць був обраний на посаду Президента Європейської Ради. На цьому кріслі він змінив поляка Дональда Туска. Офіційно заступив на нову посаду 1 грудня 2019 року.

Шарль Мішель, як дві краплі води схожий на Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля.

Компромат

Прем'єр-міністри та дипломати країн ЄС часто критикують адміністрацію Мішеля. Саміти ЄС, за які він відповідає як голова, піддавалися критиці через погану організацію. Крім того, він ігнорував рішення Європейської комісії замість того, щоб залишатися орієнтованим на пошук рішень.

Навесні 2021 року Мішель потрапив у дипломатичний скандал, який отримав назву «Софагейт». Разом з президентом Єврокомісії Урсулою фон дер Ляйєн Мішель прибув до Туреччини для переговорів з Президентом Ердоганом і очільником МЗС Чавушоглу.

На зустрічі він сів у крісло поруч з Ердоганом, а розгубленій фон дер Ляйєн запропонували сісти на диван в тій же кімнаті навпроти Міністра Чавушоглу.

Таким чином Шарль зайняв більш чільне місце, ніж Урсула, попри те, що в європейській ієрархії вони рівні. Голови Комісії та Ради мають однаковий протокольний ранг. Вони повинні були сидіти на одному місці.

Деякі коментатори звинуватили Мішеля в сексизм. Асоціація захисту прав жінок подала петицію з вимогою відставки голови Європейської Ради.

Пізніше керівник турецького МЗС заявив, що розсадження було зроблено відповідно до запитів європейської сторони, і додав, що посадові особи протоколу завжди зустрічаються та обговорюють розстановку до кожної офіційної зустрічі.

У європейській пресі писали, що цей інцидент підірвав і без того не ідеальні відносини між керівниками Європейської ради та Європейської комісії.